Таксономія Блума на уроках математики як основний засіб формування навичок ХХІ століття

Упродовж останніх десятиліть система освіти та навчальний процес в Україні зазнають значних змін під впливом розвитку технологій та міжнародної комунікації. Усе частіше працівники освітніх закладів говорять про необхідність упровадження змін до організації занять та пошук більш ефективних засобів передавати знання наступним поколінням.

Сьогоднішній роботодавець бажає бачити свого працівника фахівцем, який ефективно використовує інформаційно-комунікаційні технології на виробництві; у якого розвинені навички мислення високого рівня;  який не тільки має творчий підхід до справи, але й уміє розв’язувати проблеми, приймати рішення. Саме ці якості повинна розвивати в наших школярів сучасна школа. І завдання  вчителя математики сформувати такі знання та вміння, які допоможуть молоді знайти своє місце у світі високих технологій. 

Мислення вищого порядку вимагає від людини:

• вміння визначати пріоритети;
• вміння приймати індивідуальну відповідальність;
• наявність культури роботи з інформацією;
• оцінки мисленнєвих процесів.  

Для цього необхідно:

• Реалізувати навчання, засноване на запитаннях (Додаток 1).
• Застосовувати технології  особистісно-орієнтованого навчання.
• Використовувати різноманітні способи оцінювання навчальних досягнень.
• Широко застосовувати завдання на класифікацію та систематизацію. 

Таксономія Блума визначає способи класифікації розумових умінь, починаючи  від  найпростіших навчальних дій до найбільш складних. Бенджамін Блум і його команда розробили ієрархію розумових умінь, у якій більш високі рівні мислення включають усі пізнавальні вміння нижчих рівнів.

На даній теорії ґрунтуються дослідження багатьох науковців. У 2001р. Л.Андерсон і Д. Кратволь по-новому оцінили таксономію Блума. Модифікована таксономія Блума дозволяє визначати рівні мети навчання, у  якій додатково розглядаються ролі викладача та учня на кожному рівні.
Основою теорії  Блума є система навчання, використання якої дозволяє практично усім учням досягти вищезгаданих навчальних цілей. Б.Блум виступає проти тих теорій, згідно з якими «основний шлях індивідуалізації – шлях відбору учнів за розумовими здібностями у різні типи шкіл і класи». Він відштовхується від того, що відмінності основної маси учнів зводяться передусім до часу, відведеному учневі для засвоєння навчального матеріалу. «Для кожного учня слід відводити час, який відповідає його особистим здібностям, для можливості повторення і на індивідуальну допомогу». Таким чином, можливо забезпечити повне засвоєння основного матеріалу, без якого неможливе досягнення наступних цілей навчання.

Врахування вищеперерахованих етапів таксономії Б. Блума та теорії множинності інтелекту Г. Гарднера дає можливість реальніше уявити систему побудови уроку та формулювання завдань (Додаток 2).

Піраміда Блума − система, яка здатна організувати та впорядкувати діяльність учителя та учнів відповідно до різних рівнів освітніх цілей. Готуючи завдання до уроку, вчитель має орієнтуватися на дієслова, які характеризують навчальну діяльність учнів у відповідності до певного рівня мислення (Додаток 3).

Будь-які знання базуються на певному фундаменті раніше вивченого. Відповідно до таксономії Б.Блума, кожен учень на уроці повинен виконати завдання перших трьох рівнів: «знання», «розуміння», «застосування», які є базовими. При виконанні цих рівнів учні працюють в парах або групах, можуть користуватися конспектами, підручником, довідковою літературою. Виконання таких завдань формують середній рівень навченості (Додаток  4). 

Типовими завданнями, під час виконання яких учні демонструють свої навички запам’ятовування, є запитання і тестові завдання. Під час відповіді на запитання учень згадує та переказує вивчений матеріал, а коли працює з тестовими завданнями, то – розпізнає правильну відповідь. У процесі розв’язування завдань учні демонструють розуміння матеріалу (Додаток 5).  

При перевірці виконання завдань використовується як самоперевірка, так і взаємоперевірка. Для отримання оцінки достатнього рівня навченості необхідно пройти рівні «аналізу» і «синтезу». При виконанні завдань цих рівнів учень працює індивідуально, а при їх перевірці можлива як взаємоперевірка, так і перевірка учителем (Додаток 6).

Рівні «аналізу» та «синтезу» − рівні розвитку мислення з використанням набутих знань та умінь. Ці рівні передбачають використання знань й умінь у знайомих або нових ситуаціях. Наскільки ситуація або завдання будуть для учнів новими, визначити досить складно. Якщо вчитель попередньо пояснив процес виконання завдання, то у процесі розв’язування учні будуть демонструвати лише знання та розуміння вивченого матеріалу. У випадку, коли в умові завдання присутні нові елементи або ситуації, які вчитель раніше не розглядав, то можна вважати, що при розв’язуванні такого завдання учні використовують знання та навички у нових ситуаціях (Додаток 7).

Завдання для рівня «оцінювання» нетрадиційні і вимагають від учнів глибоких знань з предмета, а також вміння адаптувати ці знання до вирішення завдань. Одним із кращих шляхів формування та розвитку рівня «оцінювання» учнів є використання проектної методики, яка сприяє розвитку ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес саморозвитку, формує життєву компетентність (Додаток 8).

Для реалізації рівнів «знання» та «розуміння» новий матеріал з математики корисно подавати дітям у вигляді блок-схем, таблиць, малюнків, пірамід і т.п. Такі схеми та таблиці діти можуть скласти самостійно вдома, а потім за власноруч складеною схемою підготувати усне повідомлення, дібрати приклади. Таким чином реалізуються рівні «аналізу», «синтезу» і «оцінювання».
Наприклад, учні отримують випереджувальне завдання: самостійно скласти зорову схему-опору до теми, яка буде вивчатися. На уроці декілька учнів презентують свою роботу, виступаючи у ролі вчителя, пояснюють новий матеріал. Оцінюється не тільки правильна, а й оригінальна подача нової теми (Додаток 9).

Поступово учні привчаються до роботи з різними джерелами інформації, адже останній етап передбачає саме творчий підхід.

Такий підхід дозволяє практикувати систему уроків різного типу в межах однієї теми, вивільняє час для розв'язання учнями системи усних і письмових завдань, спрямованих на саморозвиток особистості, формування мовленнєвої компетенції (Додаток 10). 

Особистість учня з об'єкта навчання перетворюється на головну фігуру. Багаторазове повторення матеріалу в найрізноманітніших формах, групування і подача матеріалу різними способами доводять, що навчання під силу всім. 

Процес розв’язування завдання відповідного рівня передбачає залучення навичок мислення усіх попередніх рівнів, тобто при розв’язуванні вправи, яка передбачає аналіз матеріалу, учень обов’язково залучає знання, демонструє розуміння матеріалу та його використання на практиці (Додаток 11). 

Сьогодні комп'ютер реально стає незамінним помічником вчителя та учня в опануванні інформаційними потоками, допомагає моделювати та ілюструвати процеси, явища, об'єкти та події. Особливо важливим є те, що, сучасні комп'ютерні технології в поєднанні з новітніми освітніми технологіями стають ефективними засобами розвитку мислення учнів і вчителів. 

Створення презентацій, математичних газет, карт знань, діаграм, схем, таблиць, опитувальних форм, он-лайн ігор та вправ, відео тощо за допомогою комп’ютера, дає вчителю показати учням способи поєднання ІКТ з математикою, унаочнити матеріал, зробити урок сучасним (Додаток 12). Учні в свою чергу за допомогою комп’ютера зможуть реалізувати свої високі рівні мислення та пройти останній рівень пізнання – «оцінка».

Знаючи блумівські рівні розвитку когнітивної сфери учнів вчитель може зорієнтуватися, які з його учнів здатні до застосування, аналізу, синтезу матеріалу, а які ще знаходяться на нижчих рівнях. 

Для того, щоб подати цілі навчальної групи через елементи «знання», «розуміння», «застосування», «аналіз», «синтез», «оцінка», необхідно здійснити глибокий науково-методичний аналіз змісту навчального матеріалу, його структури, послідовності вивчення і співвіднести кожен елемент змісту з елементами засвоєння. Детальна специфікація цілей оформлюється у вигляді таблиці, рядки якої представляють елементи змісту навчального матеріалу, а стовпчики — провідні типи інтелектуальної діяльності учнів під час засвоєння цих елементів. Маючи таку таблицю (матрицю), учитель може передбачити, спланувати сам процес досягнення цілей навчання даної групи, скласти точну діагностичну картку-завдання. Йдеться про те, що кожен «плюс» у таблиці вимагає того, щоб був побудований сам процес реалізації даного елементу знань. Матриця є основою для складання діагностичних завдань як на проміжному, так і на підсумковому етапах (Додаток 13).

При регулярному застосуванні на уроках таксономії Б.Блума підвищується мотивація до предмета в учнів, кожен учень має можливість працювати на уроці в індивідуальному режимі, учні набувають навички роботи в парах, групах, розвиваються навички самооцінювання і взаємооцінювання, поліпшується засвоєння матеріалу, підвищується якість знань учнів з предмету, оцінювання результатів навчання прозоре і об'єктивне. Навчальний процес сприяє розвитку в учнів навичок мислення високого рівня, формуванню у них креативності.

Більшість учнів з кожним уроком намагаються поліпшити свої результати, не обмежуючись виконанням тільки обов'язкової частини завдань, що в підсумку веде до розвитку в учнів компетенції «ВМІТИ ВЧИТИСЯ».

У результаті такої діяльності учні − щорічні переможці районних і обласних олімпіад, інтернет-олімпіад з математики, призери  Відкритого математичного турніру юних математиків імені професора В.М.Лейфури.

Інтерес до вивчення математики багато в чому залежить від того, як проходять уроки. Застосування інноваційних методів роботи на уроках дозволяє зробити урок нетрадиційним, яскравим, насиченим, наповнюючи його зміст знаннями з інших наочних областей, що перетворюють математику з об'єкту вивчення в засіб отримання нових знань.